Ключовим фактором у відновленні після травматичних подій є присутність підтримуючого, дбайливого дорослого в житті дитини. Навіть якщо батьки не є доступними, діти отримають багато користі від турботи інших дорослих (наприклад, фостерних батьків, інших родичів, друзів), які можуть забезпечити для них постійний та чутливий до їхніх потреб догляд, що допоможе дітям захиститися від негативних наслідків пандемії.
Пам’ятайте: перехід дитини до нового навчального закладу не завжди може відбутися легко. Нові умови начання, мешкання і тренування, збільшення навантажень, зміна усталених стосунків із товаришами, вчителями – все це можна образно порівняти з переходом когось із батьків на нову роботу або з опануванням незнайомого виду діяльності. І саме в такі непрості періоди від дорослих із більшим життєвим досвідом, виваженішими емоційними реакціями, набутим арсеналом прийомів пристосування до нових ситуацій потрібні теплота і співпереживання, вміння вислухати, зрозуміти, дати пораду. Адже вашій дитині й так нелегко. Але мине перша-друга чверть, і за вашої підтримки її життя нормалізується, а труднощі залишаться позаду.
Коли на початку навчального року відбудуться перші батьківські збори, доцільно переговорити або зустрітися з різними вчителями, поцікавитись основними вимогами до засвоєння конкретного предмета. Зрозумівши позиції окремих викладачів, вам легше буде спрямувати дії дитини.
І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.
Пізнавальні процеси вашіх дітей у цьому віці розвинуті вже достатньо. Зокрема, учні вміють: виділяти головне; бачити подібне і відмінне, порівнювати; працювати зосереджено; згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання; узагалюнювати та диференцювати; міркувати та робити висновки.
Безумовно, обсяг знань із предмета важливий. Саме знання є запорукою високої оцінки. Однак і психологічна готовність впливає теж. Вміння опанувати, керувати своїми почуттями в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому. Як можуть психологічно допомогти батьки у кращій підготовці до ЗНО або ДПА?
Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.
Якщо ви хочете, щоб у ваших дітей в майбутньому були яскраві спогади про дитинство, то вам потрібно робити не так вже й багато. Скориставшись цими нехитрими порадами, можна залишити в пам’яті дитини багато чудових і теплих спогадів про перші роки життя.
Діти, підростаючи, потребують самостійності, автономності від батьків. Але не всі батьки приймають цю потребу й не дають дитині бажаної свободи. Цей конфлікт абсолютно реалістично проявляється в дитячо-батьківських взаєминах досить часто. Найскладніший період – підлітковий. Конфлікт взаємин між підлітками та дорослими загострюється й нині, адже, на жаль, нас оточує жорстокість, агресія, насилля, сповнена грубістю сексуалізована реальність, що транслюється засобами масової інформації. Легко зрозуміти, чому деякі дорослі використовують авторитарні методи виховання дітей та підлітків, тримають їх на «відстані витягнутої руки». Але взаємини у цій ситуації можуть загостритися, а підліток – віддалитися від батьків. В інших випадках дорослі не мають сил протистояти підлітку й заплющують очі на його поведінку, сподіваючись на краще.
Ключ до добробуту наших підлітків – це можливість отримати доступ до їхніх почуттів, думок та цінностей. З’ясуймо, як говорити з підлітками, щоб вони, слухали, відверто висловлювали свої думки та почуття. Пропонуємо розглянути деякі стратегії та підходи у спілкуванні з підлітками.
Якщо Ви звикли віддавати накази («Зроби музику тихіше! Зараз!»), спробуйте такі варіанти:
За матеріалами Г. Тарасенко
Питання про те, якою є благополучна сім’я, доволі складне. Якщо розрізняти благополучну та проблемну сім’ї на основі виконання чи невиконання функцій (виховної, господарсько-побутової, емоційної, соціального контролю, економічну, репродуктивну, відновлювальну, соціалізаційну), то благополучною можна вважати родину, в якій усі функції виконуються. Водночас виникає запитання: чи є відсутність деяких функцій причиною для зарахування сім’ї до категорії проблемних? Звичайно, можна припустити, що відбуватиметься в сім’ї через невиконання нею певної функції, проте формальних підстав для класифікування її як проблемної при цьому немає.
Як свідчать результати досліджень, благополучною є сім’я, в якій реалізуються всі функції, усі члени якої пов’язані між собою емоційно. Сімейні зв’язки дають змогу людині зберігати психологічну рівновагу, опановувати сімейні ролі, бути стійкою до стресів, вірити в майбутнє, відчувати свою правоту.
Взаємозв’язок членів благополучної сім’ї визначається її емоційною та історичною пам’яттю, почуттям захищеності, підкріпленим міфами, легендами, розповідями про вчинки, чесноти предків, родичів. Життя в благополучній сім’ї сприяє формуванню спільних звичок і традицій, стереотипів поведінки, які визначають родинний образ. Члени благополучної сім’ї мають загальне психосемантичне поле, завдяки якому спілкування стає ближчим і теплішим, продуктивнішим, таким, що допомогає знімати смислові бар’єри, розв’язувати проблеми.
Благополучна сім’я – це мала група, пов’язана взаємною моральною відповідальністю та психологічною підтримкою. Усі члени такої сім’ї знають, що добре, а що погано, які вчинки не схвалюються членами родини, а якими пишаються і діти, і дорослі. Дитина із благополучної сім’ї часто не замислюється про свій особистісний вибір, більшість рішень, оскільки вони приймаються на основі системи родинних правил.
У благополучній сім’ї складається внутрішня система оцінок, що дає змогу дитині визнавати та створювати уявлення про себе: люблена вона чи небажана, добра чи зла, красива чи потворна, чи відповідає вона соціальним нормам і вимогам. Традиції, сімейні норми відіграють захисну роль, обмежують простір особистої відповідальності дитини сімейними рамками, формують самосвідомість через демонстрування зразків поведінки. Таким чином, у благополучній сім’ї природно складаються необхідні умови для нормального психічного розвитку, які неможливо створити штучно, поза сім’єю.
Відомо, що сімейні зв’язкі емоційні та багато в чому несвідомі. Вони можуть впливати на людину по-різному. У випадку, коли дитина відчуває залежність від батьківської сім’ї, у неї з’являються життєві сценарії, які відповідно формують її долю.
Для того щоб допомогти вам краще та ясніше усвідомити свої стосунки з дитиною, пропонуємо невеликий «Тест для батьків».
Серед усіх речень треба відмітити ті з них, які ви вважаєте правильними.
Відмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:
А: 1; 3; 5; 6; 10 – винні діти. В: 2; 4; 7; 8; 9; - винні батьки.
Відьмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:
А: 1; 2; 3; 7; 10 – винні діти. В: 4; 5; 6; 8; 9 – винні батьки.
Якщо ви обрали варіанти I.А та II.А, то ви перекладаєте провину за стосунки, які склалися, на саму дитину, а себе не вважаєте відповідальним за характер стосунків.
Якщо ви обрали варіанти I.В та II.В, то ви берете відповідальність за встановлені стосунки на себе.
Якщо ви обрали змішані варіанти, до яких належать відповіді А і В, то ви дивитесь на свої стосунки з дитиною як на двосторонній прцес і розумієте, що необхідно бути вимогливим не тільки до дитини, але й до себе самого.
Коли ми звертаємося до своїх досить великих дітей, вони починають відводити очі, переступати з ноги на ногу і дивитися кудись у підлогу замість того, щоб дивитися на нас, або ж відверто заявляють: «Так я і послухався!». А після цього зачиняють двері перед нашим носом і починають жити своїм особистим життям, а нам залишається тільки вірити, що нічого страшного не станеться. Ще не дуже піздно почати спілкуватися з ними по-справжньому. Настав час відвертої зустрічі.