Як допомогти дитині, якщо вона – жертва ?

Результат пошуку зображень за запитом "булінг"

Діти, які стали жертвами булінгу, соромляться про це говорити і часто звинувачують самих себе. Вони почуваються безпорадними та вважають, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1. Заспокойтесь і лише після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте зрозуміти, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати і захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її в тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, в цей момент вона вразлива.

5. Будьте терплячими і делікатними.

6. Спробуйте з’ясувати все, проте не допитуйтесь, не повторюйте одні і ті ж запитання по кілька разів.

7. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час поряд з дорослими, не залишатися після уроків тощо).

8. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоби повідомити про агресивну поведінку щодо когось вчителю або друзям.

9. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника.

10. Розпитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині. Запропонуйте свій варіант.

11. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків.

12. Спільно з дитиною шукайте способи реагування на булінг.

13. Обговоріть, до кого дитина може звертатися по допомогу в школі: психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

14. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила в ситуацію булінгу. Рекомендуємо звернутися з цим питанням до дитячого психолога.

15. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

16. Поясніть дитині, що зміни відбуватимуться поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

17. Пам’ятайте: ваша мета – припинити насильство, а не покарати винних.

18. Всі сторони конфлікту потребують часу, щоби скорегувати свою поведінку

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев'ять найпоширеніших ознак:

1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.

4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

84

Як допомогти дитині якщо вона піддається булінгу!

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

Результат пошуку зображень за запитом "булінг"

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

http://www.stopbullying.com.ua

Слова мотиватори для дитини, які мотивують дітей без примусу та маніпуляції (автор Антоніна Скоромна)

Результат пошуку зображень за запитом "батьки і діти"

ПРОХАННЯ

1. Будь ласка, …

2. Я тебе прошу …

3. Чи не міг би ти …

4. Якщо твоя ласка …

5. Прошу уваги …

6. Якщо тобі не важко …

7. Прошу тебе…

8. Допоможи мені…

ПРОПОЗИЦІЯ

1. Давай спробуємо так...

2. А якщо вчинити по іншому…

3. Можливо, треба зробити так…

4. Пропоную тобі…

5. Запитай інших…

6. А давай разом …

7. Приєднуйся до нас.

СПОНУКАННЯ

1. Мені подобається як ти це зробив!

2. Ти прекрасно думаєш.

3. Ти чудовий син/дочка.

4. Мені подобається як ти виглядаєш.

5. Саме цього ми давно чекали!

6. Набагато краще. Продовжуй.

7. Мені важлива твоя допомога

8. Я пишаюсь тим, як ти це зробив.

9. Ти можеш помилятись і пробувати ще.

10. Ти можеш просити про допомогу.

11. Мене захоплює, як швидко ти впорався.

12. Ти можеш це робити у своєму темпі.

13. Спробуй ще…

14. Якби ти за це взявся…

15. Хочеш допомогти…?

16. Хто ж, якщо не ти…

17. Добре було б, якби ти…

18. Якби ти нам допоміг…

19. Чи не міг би ти…

20. Давай спробуємо разом….

ЗАОХОЧЕННЯ

1. Я знала, що ти можеш це зробити!

2. З кожним днем тобі це вдається все краще.

3. Я рада тебе бачити.

4. Я поважаю твою думку.

5. Молодець!

6. Як гарно у тебе виходить…

7. Від тебе залежить успіх…

8. Крім тебе цього ніхто не зробить!

9. Ти зробиш це найкраще!

10. Ніхто б не міг краще!

11. Ти наша гордість!

12. Що було б, якби не ти…

13. Це складно, але ти зможеш…

ПІДТРИМКА

1. Я рада, що ти у мене є.

2. Я люблю тебе.

3. Ти особливий.

4. Я люблю, коли ти поряд.

5. Я люблю тебе таким як ти є.

6. Я завжди тебе любитиму.

7. У тебе обов’язково вийде…

8. Ти можеш це сам…

9. Ти справжній майстер…

10. Це неперевершено…

11. Я ціную тебе.

12. Ти зробиш це найкраще…

13. Іншим разом ти це подолаєш…

14. Я у тебе вірю…

15. Ти такий вправний…

16. Ти зможеш…

17. Ти можеш бути різним.

18. Ти заслуговуєш на турботу та щастя.

19. Я підтримую тебе.

СХВАЛЕННЯ:

1. Я пишаюсь тим, що тобі вдалося!

2. Уже краще!

3. Ти на правильному шляху!

4. Чудово!

5. Ти в цьому розібрався!

6. Дивовижно!

7. Це якраз те, що треба!

8. Вітаю!

9. Як ти гарно придумав…

10. Мені подобається твоя ідея...

11. Дуже добре…

12. Оригінальний задум…

13. Як це по дорослому…

14. Це справжній вчинок…

15. Я навіть не очікувала, що так гарно буде!

16. Ти сьогодні багато зробив!

17. Прекрасний початок!

18. Чудова робота!

Рекомендації батькам, щодо адаптації п’ятикласника

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога.

/Files/images/81.jpg

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Шановні батьки! У вас підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

13. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Кiлькiсть переглядiв: 50

Коментарi