Гімназійний щоденник

Сторінками кінострічок

Цьогоріч у Тернопіль вже всьоме завітає Мандрівний фестиваль документального кіно з прав людини Docudays UA. Офіційний початок фестивалю 26 листопада. Крім показів фільмів заплановано багато цікавих правозахисних заходів.

/Files/images/IMG_3633.jpg

У Зборівській гімназії ім. Романа Завадовича учні мали змогу переглянути такі кінострічки:

Лізо, ходи додому!

2012, Литва, Естонія, 28’ РЕЖИСЕР: Оксана Бурая

Маленька Ліза постійно кудись тікає. Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ – там панують ігри, музика й магія. В дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані. У стрічці немає спроб подати якийсь соціологічний зріз – це радше результат бажання якомога правдивіше зафіксувати дорослий світ крізь незіпсутість дитячого сприйняття. Подібно до ранніх фільмів Лінн Ремзі, ця робота стала однією із найпрекрасніших творів про дитинство.

Присмерк

2014, 61’РЕЖИСЕР: Валентин Васянович

82-річна Марія та її хворий син Сашко живуть у глухій провінції. Через серйозну недугу Сашко осліп. Він боїться смерті матері, але Марія відчайдушно чіпляється за життя, усвідомлюючи, що нікому буде подбати про її сина. Їхні вчинки можуть видаватися ірраціональними, проте вони демонструють прагнення героїв не здаватися. Марія купує теля, Сашко починає навпомацки майструвати трактор…

Амосов – Сторіччя

2013, Україна, 59’ РЕЖИСЕР: Сергій Лисенко

Якщо зібрати всіх пацієнтів Миколи Амосова разом, отримаємо населення невеликого містечка. А якщо порахувати всіх, кого врятували учні та створений Амосовим інститут, – скільки їх? Область? Країна? Його досягнень вистачило б на десяток видатних вчених-медиків, але Амосов цим не обмежився. Лікар, інженер, кібернетик, письменник, громадський діяч, вчений, мислитель – багатогранна та складна людина. Про таких кажуть «людина епохи Відродження». Інтелект, здоров'я та творчі здібності були в нього гармонійно розвинуті. Він володів унікальною здатністю спричиняти якісний стрибок вперед у будь-якій справі, за яку брався. У чому секрет феномену Амосова? Яка внутрішня пружина діяла в цій дивовижній людині?

/Files/images/amosov_web_2-logo.jpg

Микола Амосов був людиною широких горизонтів та конкретних цілей. Він творець української кардіології й духовний наставник багатьох послідовників Гіппократа у всьому світі. Він винайшов методику застосування механічного танталового шва за допомогою апарату укл-60, методики одномоментних двосторонніх резекцій легенів й повторних операцій при рецидивах туберкульозу. Він створив свій власний апарат штучного кровообігу й навчив сотні провідних спеціалістів. Він написав десятки праць, залишаючи після себе настанови про здорове тіло і чисту совість. Зрештою, він врятував тисячі життів і продовжує робити це навіть після свого відходу: своїми винаходами, руками своїх учнів і силою своїх ідей...

Пропонуємо вашій увазі відгуки гімназистів на фільм "Присмерк":

«Присмерк» - фільм відзнятий режисером Валентином Васяновичем. Цей фільм – учасник міжнародного кінофестивалю про права людини Docudays UA. Головною героїнею фільму є 82-річна Марія та її хворий син Сашко. Обоє тісно між собою пов’язані страхом втратити одне одного бо мати розуміє, якщо вона помре раніше від сина то нікому буде про нього подбати. Тому вони одне одному допомагають як можуть.

Цей фільм заставив мене задуматися над сенсом мого життя. Багато з нас думає, як би лише покращити своє життя, заробити більше грошей, забезпечити життя собі та своїй сім’ї.

А десь там живуть герої фільму, вони хвилюються одне за одного, підтримують одне одного з усіх сил, можливо останніх. І радіють не матеріальному достатку, а тому що на світ появилося нові створіння – курчата і теля. А пісні, які вони співають є сумними, тому що Сашко хоче жити, жити повноцінним життям. Він допомагає наосліп своїй матері...У них життя, яке ворогові не хочеться бажати.

Мені дуже сподобався фільм, який ми нещодавно переглянули, оскільки в ньому показано, як важко живуть літні люди. Фільм висвітлює весь жах і страждання простих і звичайних людей. Дуже важко опинитися сам на сам у житті, не дай Бог захворіти і жити у страху смерті. Щохвилини. Ти боїшся, що ось-ось помреш, хоча смерть позбавляє всіх земних страждань. Про таких людей, скалічених, бідних, у нас вже сформована думка. Люди не звертають уваги на таких людей і часто проходять байдуже повз них. Тому суспільству слід міняти своє ставлення до таких людей.

Я вважаю, що такі фільми як «Присмерк» треба часто переглядати, бо ми не бачимо усієї складності їхнього життя. Ми повинні допомагати одиноким, хворим людям, чужим чи рідним. Не бути байдужим. Звичайно, в першу чергу про одиноких і хворих людей, які, напевне, працювали на державу, повинні дбати відповідні служби і органи влади. Це також їхній обов’язок.

А нам варто пам’ятати про те, що усі ми під одним Богом ходимо. І ніхто з нас не знає, що нас очікує. Тому життя варто прожити так. Щоб потім не каятись. Що я прожив життя марно і неправильно.

Фільм «Присмерк» справив на мене велике враження. Для ХХІ століття такі умови життя, в яких проживає 82-річна Марія та її хворий син Сашко є жахливими. Адже ці люди покинуті на самих себе. Надмірна праця старої жінки та чоловіка – інваліда є непомітними для інших людей а тим більше влади. Держава повинна їх захистити, соціальні служби повинні їм допомагати. А так, зі щемом у серці дивишся на темний, похилений силует старої жінки, яка стоїть посеред засніженої дороги і чекає молоковоза, щоб за 85 копійок віддати державі молоко. А незрячий син, допомагає мамі скласти якийсь пристрій, щоб полегшити їй працю. Вражає тихий спокій чи то приреченість в поведінці обох героїв. Кинуті напризволяще, вони змушені давати раду собі самі, не тільки по господарству, а й по обслуговуванню самих себе. Люди не здаються, вони сильні у свої біді.

Кiлькiсть переглядiв: 78

Коментарi