Рубрика: "Великі люди у малому світі"

Князь української дитячої літератури

/Files/images/я2017_зав.JPG18 грудня відзначаємо день народження відомого українського письменника, журналіста, редактора, культурно-освітнього діяча, педагога, князя дитячої літератури – Романа Завадовича.

Зборівська гімназія з гордістю носить ім’я видатного українця, який не зважаючи на усі труднощі, проживаючи далеко від Батьківщини, залишився вірним своїй рідній землі, мові, традиціям.

Усе своє життя присвятив Роман Завадович невтомному пошуку можливостей, які б допомогли зберегти та пропагувати українську культуру серед молоді, неодноразово організовуючи самоосвітні секції, хори, театральні гуртки, ставлячи п'єси.

Народився Роман Завадович 18 грудня 1903 року в селі Славна Зборівського повіту, в Галичині (тепер Зборівський район Тернопільської області) у сім’ї народних учителів, що тяжкою та чесною працею заробляли на кусок хліба. Згодом сім’я переселяється до сусідніх Пліснян, у яких, як пізніше згадуватиме поет, «у шкільничині – ліплянці почала пробуджуватись моя свідомість». Малий Роман дуже любив слухати казки, які так цікаво розповідала мати, Олена Петрівна, з роду Маморських. Коли ж репертуар казок був вичерпаний, то мама придумувала свої.

У хлопчика часто на очах появлялися сльози, коли був жалісливий мотив. А потім через багато років, коли він стане писати власні твори, то уникатиме сумних подій, «бо справжніх радощів у світі і так небагато».

«У Присівцях прожив я своє дитинство і там назавжди лишилася частинка мого серця. Річка, луги, садки і поля – все те, мов живе ,вимальовується в моїй пам’яті. На горбі, біля гостинця зі Зборова до Золочева, стоїть могила козацька, пам’ятка історичного бою гетьмана Богдана Хмельницького з поляками 1649 року». (Із « Життєпису. Родинних даних та інших біографічних матеріялів років 1903 – 1949» Р. Завадовича)

/Files/images/я2017_зав2.JPG

/Files/images/я2017_зав3.JPG

НАША БАТЬКІВЩИНА

Від дитинства аж до скону,

Ми всі добре про це знаєм,

Що зовемось українці

Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестриця

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу.

Бо родитись українцем –

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити –

Найважніша з усіх справа.

(Р.Завадович)

Роман Завадович писав про дітей та для дітей. Поет подарував нам незвіданий, чарівний світ казки, яка захоплює читачів і сьогодні. Він згадував, що святий Миколай приніс найдорожчий подарунок – зошит із написом «Романові для творів». Літературний дебют Романа Завадовича припадає на кінець 1920 року. У львівському двотижневику для дітей «Світ дитини» 15 грудня 1920 року був надрукований вірш «Святий Миколай», підписаний псевдонімом «Роман зі Славної».

/Files/images/я2017_зав4.jpg
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

На небі зорі, зорі,

Поля снігами занесло,

В киреї білій все село,

А місто в світла морі.

По полі вітер віє,

Що вирвався десь з-поміж лоз,

По селах тріскотить мороз,

Але в дітей надії.

У місті та по селах

Сплять діточки у постелях,

І усмішка в них на устах

Щаслива та весела.

В сні бачать: білі коні

З санками мчаться попід гай,

В санках святитель Миколай,

Санки дарунків повні.

Ось коні вже край хати,

Вже Миколай у хату йде,

Діткам під подушки кладе

Даруночків багато.

В хатині чи в покою

Спиняється Він ще на мить

І діточок благословить

Правицею святою:

— Ростіте, любі діти,

Минайте всі дороги злі,

Для Бога й рідної землі

Хай шлях один вам світить!

А рано, як світає,

Під подушкою вмить рука

Дарунків гарних вже шука

Святого Миколая.

(Р.Завадович)
Кiлькiсть переглядiв: 53

Коментарi