Поетична кав'ярня

/Files/images/Чекаю тебе.jpg

Ці спогади нахлинули безжально,
Вони вбивають кожен раз фатально,
Коли я чую пісню цю прекрасну,
Відразу серцем і душею гасну.
Чому ж забути я не можу?
Коли кохання стало Божим…
Якщо ж страждання ці болючі,
Такі нестерпні та колючі?
І мріями й душею я з тобою.
Та задихаюся могутньою журбою,
І пошепки, мабуть, тобі промовлю:
«Чекаю в вічності тебе, з любов`ю»

Світлана Постоловська

Кiлькiсть переглядiв: 58

Коментарi