Моя країна - Україна


Не згасне свіча пам'яті.

Голодомор 1932-1933рр.

Голодомор – не просто біль і рана. Це – чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тількиУкраїну, але й будь-яку надію на життя.

Чому це сталося?! Як сталося, що без стихії, без засухи, без іноземного нашестя стільки людських життів були приречені на смертні тортури. Треба осмислити нарешті: що ж з нами відбулося, пояснити собі і всьому білому світові. Досі не знаємо всього масштабу цієї трагедії та вже усвідомлюємо, що то було. Був голод штучно зорганізований, був масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на винищення українського народу. Терор був розгорнутий планомірно і послідовно. Цей безпрецедентний за своїм катівським розмахом злочин сталінщини завдавУкраїні найтяжчих втрат, коштував нації мільйонів людських життів. У пік Голодомору в Україні щодоби помирало 25 тисяч людей.
Поволі – з пам’яті людей, з тих таємних архівів, з тих диявольських „окремих папок” – з’являється смертельний лик найстрашнішої катастрофи.
24 листопада 2007 року стало початком офіційного відзначення роковин Голодомору 1932-1933 років. Цього дня було запроваджено традицію проведення Всесвітньої акції „Запали свічку!” коли по всій Україні та країнах світу за участю закордонного українства й посольств нашої держави ввечері були запалені свічки на вшанування пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій.
О 16:00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання.

Не залишайтесь байдужими до цієї акції і запаліть свічку у своєму вікні. Ми закликаємо всіх, кому не байдужі милосердя, співчуття і справедливість, хто прагне перемоги добра над злом, вшанувати тих, хто не побачив майбутнього і забрав з собою в безіменні могили страшну правду про штучне знищення українського народу.
Нехай у серці кожної людини, яка люблять свою державу, засвітиться вогник скорботи та світло надії – щоб такий варварський злочин ніколи не повторився.

Автор: Вікторія Семенина
Кiлькiсть переглядiв: 6

Коментарi