З Ураїною в серці

ДЕНЬ СВОБОДИ І ГІДНОСТІ

Листопад-місяць щедрий на свята. Свята незвичайні, бо переплітається в них трагічне і героїчне. 10 років назад в листопаді почалася Помаранчева революція, рік тому, а саме 21 листопада, на Михайла, люди знову вийшли на головну площу Києва, щоб висловити своє незадоволення , бо уряд Януковича відклав підписання угоди з Євросоюзом. Так почалася революція, яку згодом назвали Революцією гідності.

21 листопада в Україні оголошено Днем Свободи та Національної Гідності. На жаль, цей день ми відзначаємо у важкий для нашої держави час. Час неоголошеної війни, час боротьби, час туги і жалю.Події, які зараз переживає народ України, сколихнули увесь світ, не залишили байдужою жодної душі. Так склалося, що на шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів та дочок.

Пам’ятати і не забувати героїчні сторінки , коли проливали кров патріоти України – славні козаки запорізькі, хоробрі та завзяті бійці Легіону січового стрілецтва, легендарні та безстрашні воїни-повстанці, герої Крут та Базару- саме цьому був присвячений фестиваль патріотичної пісні та поезії «Свята Покрова», що відбувся у гімназії. Перед початком фестивалю учні та вчителі переглянули фільм про те, як починався Майдан. Можливість перегляду кінострічки забезпечив директор музею «Зборівська битва» Б. Д. Макогін. А випускник гімназії, учасник листопадових подій у Києві – М. Б Бігус поділився спогадами та відповів на запитання учнів.

А потім звучали вірші, які неможливо було слухати без сліз. Поетичні рядки перепліталися із кадрами документального фільму про драматичні і криваві події на Майдані річної давнини. Герої Небесної Cотні дивились з екрана просто в душу. Кожен із них мав сім’ю, друзів, батьків, свої захоплення і невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в час випробувань призвав їх до боротьби.

Андрій Рава – випускник гімназії -один із тих, чиє життя забрала безглузда війна, розв’язана братнім ще донедавна народом. 40 днів минуло з дня загибелі хлопця, який ще й не жив, якому тільки б жити та кохати. Саме про це йшлося у вірші вчительки гімназії Г. П. Ленар, який з болем прочитала Зоряна Запотічна, сусідка Андрія.

У цілковитій тиші присутні слухали власні поезії вчительки німецької мови Н. І. Якубець та вірші відомих та невідомих авторів у виконанні А. Тарнопольського, М. Лукачат, А. Стукало, Т. Романів, Т. Гринчишин, Х. Бортник та пісні у виконанні М. Гуменної , вокального ансамблю « Надія», В.Кармазин та О. Рудої.

Присутні вшанували хвилиною мовчання усіх борців за волю і незалежність рідного краю, хто навічно пішов від нас заради торжества справедливості. Вони повинні жити в нашій пам’яті і серцях. Бо яким би шанованим і величним не було минуле, яким би прекрасним не уявлялось нам майбутнє, живемо ми сьогодні, і чи будуть поважати нас наші діти, чи пишатимуться нами нащадки – вирішується сьогодні.

Ірина Куликівська

Кiлькiсть переглядiв: 61

Коментарi