Гімназійний щоденник

У полоні мандрівки

«Зборів-Стіжок-Антонівці-Зборів» - наш сьогоднішній маршрут. Спочатку дорога була важкою і виснажливою, але попри всі труднощі ми дісталися до першої зупинки – села Стіжок. На порозі сільського музею нас зустріла світлана Станіславівна, яка провеа цей доволі холодний осінній день разом з нами. Якби ви тільки могли побачити той запал , ту енергійність, із якою ця жінка розкривала нам глибини історії села. Це людина, яка повністю віддає себе улюбленій справі, всіляко намагається вдосконалити, збагатити місце культурної спадшини. Музей вражає своєю пишністю, красою й ексклюзивністю. Живе у його стінах національна пам'ять, ментальність нашого народу…Представлено багато експонатів Першої та Другої світових війн, чимало предметів, які в свій час були невід’ємною частиною життя українців. Незважаючи на великий обсяг роботи та мізерне фінансування цього музею, наш гід все-таки плідно і віддано працює, примножуючи цим культурну спадщину держави. Адже відвідування місць, в яких збережено історичні набутки народу, сприяє патріотичному вихованню молоді.

/Files/images/00000000000006.jpg

Наступна наша зупинка – село Антонівці. Ми побували у лісі, де побачили криївки бійців УПА, помолились на «цвинтарі Герохїв», що віддали життя задля світлого майбутнього нашої країни. Дуже хорошими видалися мені слова Світлани Станіславівни про те, що все на світі дочасне, і треба вірити і надіятись, що прийде такий час, коли закінчиться війна, і все у нас буде добре.

Остання наша зупинка – це Данилівград. Під’їхавши до підніжжя гори, ми впевнено пустилися підкорювати вершину. На горі нас чекала старовинна церква Пресвятої Трійці, яка була збудована на початку XIII ст. Світлана Станіславівна провела екскурс у минуле цих країв. Незнана, невідома краса чекала попереду. Краєвид, що розкинувся перед нашими очима, зачаровував. Бракує слів, щоб розповісти про нього. Наша вчителька Надія Мирославівна описала це словами із поезії Ліни Костенко:

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Ми насолоджувались цим великим Божим даром і ніхто не хотів вертатись додому. Кожен відчував щось собливе на цьому святому місці… Дорогою мені закортіло запитати Світлану Станіславівну про те, як вона зуміла впродовж стількох років зберегти у собі оптимізм та віру у завтрашній день. Вона привітно усміхнулась і щиро сказала: «В мене в житті таке кредо: їх двісті, а ти дій!»

Екскурсія подарувала кожному з нас безліч позитивних емоцій…

Щиро дякую дирекції гімназії, нашим вчителям за поїздку, учням Озернянської школи за весело проведений час. Дякую Вам, Світлано станіславівно, за гостинність і привітність!

МАР'ЯН КОСТЮК

/Files/images/00000000000000007.jpg
Кiлькiсть переглядiв: 50

Коментарi