Я так думаю

Кардинальні зміни цінностей, або як вижити, коли в тебе зовсім інший погляд на кохання?

Хоч не маю величезного досвіду у написанні статей чи есе на подібну тематику, проте коли виникає таке бажання, сідаю за ноутбук (бо навіть я настільки піддалась хвилі технологічного прогресу, що вже не пишу першочерговий варіант на папері, а одразу – друкую), намагаючись донести свої погляди хоча б у такий спосіб. Чи знайдуть ці погляди розуміння серед читачів? Хтозна. Адже це так нелегко, коли вже у свої 17 ти відчуваєш, що дивишся на речі якось по-іншому, ніж твої ровесники.

Чому вирішила написати на тему, досить каверзну та невдячну, - про кохання? Можливо, мій вибір буде виправданий, оскільки статтю написано напередодні дня Святого Валентина. Наштовхнули мене на це відвідини сторінки мого однолітка в соціальній мережі. Чесно кажучи, була не на жарт здивована, коли побачила, що 16-річний хлопець заповнив усю свою так звану «стіну» суцільними записами про те, що в нього немає другої половинки, а отже, життя втрачає сенс! До прикладу, анімація на тему: «Гірше за Новий рік можна провести лише 14 лютого». Зізнаюсь, я очікувала побачити там щось більш філософське, ну або хоча б пов'язане з музикою , літературою, спортом – та чим завгодно, але не песимістичними картинками, взятими із дуже сумнівних груп. І тут я задумалась: адже це не добре. Не кажу, що я ідеальна, проте на моїй «стіні» у соціальній мережі завжди можна побачити чудову цитату того чи іншого митця, цікаві власні роздуми. Та й зрештою я надаю перевагу життєствердному віршу Ліни Костенко «Як пощастило дівчинці в сімнадцять», аніж беззмістовним висловам із суїцистичними мотивами. До речі, якщо шукаєте панацею від так званої депресії в підлітковому віці, то найкраща моя порада – цей сонет!

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,
В сімнадцять гарних неповторних літ.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.

Дійсно, чи можна скаржитись на життя лише тому, що хлопець не відповів тобі взаємністю, а тобі вже 15-17 і це в твоєму житті найболючіша проблема? Це добре, якщо тобі ще вистачає розуму не вчиняти всяких дурниць через це нерозділене кохання.

Та й чи взагалі можна вживати слово «кохання», коли говориш про почуття у підлітковому віці? Не хочу видатись надто скептичною, але назвіть, будь ласка, людей, які в років 30-40 згадуватимуть свої почуття п’ятнадцятирічної давності так: «О, це було дійсно кохання»! На жаль, так мало підлітків зараз може правильно розставити пріоритети. І я пишу про те, що, якщо вже на те пішло, треба також вміти вдало поєднувати одне з іншим: навчання із позашкільними справами,якщо можна їх так назвати.

Зрештою, я не маю абсолютно нічого проти підліткових стосунків з представниками протилежної статі, але перестати бачити сенс життя лише через те, що в тебе не склались відносини з об’єктом твоїх симпатій? Вибачте, тут або я чогось не розумію, або ви не маєте рації. Але чи говоримо ми з вами про одні і ті ж стосунки? Особисто я маю на увазі юнацьке захоплення іншою людиною, наповнене ніжністю та розумінням. Тільки от так шкода, що не кожен бачить ці стосунки саме так! Поки що не можу визначити, добре це, чи погано, але я маю доступ до багатьох соціальних мереж. І якщо ви думаєте, що до інформації, розміщеної юнаками та юначками на своїх «сторінках» можна ставитись не так серйозно, то ви дуже помиляєтесь. Тому що саме там вони стають такими, якими є насправді. Підлітки чомусь переконані, що дорослі точно вже не побачать їх аккаунт, а тому розміщують там все «наболіле». Добре, якщо ці записи взяті із груп «СУП (сучасна українська поезія)» чи якихось музичних чи врешті-решт політичних груп, але дуже лякає, коли джерелами тих фото і висловів є групи «Соціофоб» та інші, серед яких важко зустріти назву без нецензурного слова.

Як бачимо, картина складається не надто приємна. А що робити? Дивімось правді в вічі. Сучасна молодь не вміє бачити тих цінностей у стосунках, які були за часів дівування їхніх матерів чи бабців. Я не говорю зараз абсолютно про всіх, але, на жаль, трапляються випадки, коли молода дівчина у списку «плюсів» свого хлопця найвище ставить його можливість відвести її у нічний клуб чи дарувати подарунки щотижня. Мене дуже обурює таке ставлення людей до почуттів світлих і безцінних, інакше, напевне, я й не почала б писати цю статтю.

Щиро сподіваюсь, що своїми думками, можливо, вплинула на світогляд хоча б однієї людини. Дуже хочеться, аби у молодого покоління відбулось переосмислення цінностей. Я більш ніж впевнена, що багаж знань не набереться, якщо не читати літератури. Саме книги формують у нас цінності, саме вони впливають на світосприйняття. Потрібно вміти обрати правильні книги. Книги, де стосунки між молодими людьми зображують, в першу чергу, як щось трепетне та ніжне, де закохані ставляться дуже бережно до того, що у них є, бояться втратити, а тому огортають один одного теплом і любов’ю, і роблять це щиро та віддано, не розраховуючи на винагороду чи подяку. Я завжди була і буду переконана, що лише якщо ти даруєш людині любов, не вимагаючи взаємності, а робиш це тому, що просто хочеш, аби ця людина була щасливою, лише тоді ти на ту взаємність можеш і очікувати.

Важливим є також розуміння між молодими людьми. Повірте, інколи мовчанка тривалістю у півгодини робити більше, аніж пуста розмова, що може тривати годинами. І не стверджуйте, що високі почуття у нашому віці - це безглуздо. Хіба ж не ви висвітлюєте «статуси» в контактах про те, що жити більше немає сенсу, бо 14 лютого ви не маєте з ким відсвяткувати? Можливо,я перечитала забагато літератури, можливо,мислю занадто ідеалістично. Проте знаю напевне, що серед мого оточення є люди, які розділяють мою думку, і дякую Богу, що подарував мені саме цих людей. Людей,які після прочитання цієї статті не здивуються жодному слову, адже все написане мною тут – це висновок до численних наших розмов на цю тему.

Подумайте, чи варто вам засмучуватись через невдачу, якщо у вас попереду ще ціле життя? Думаю, що ні. Бо лише ви вибираєте у свою палітру фарби,якими розфарбуєте подальшу картину свого життя. Зробіть певні висновки, чи дійсно правильними є ваші міркування про те, що таке кохання. Задумайтесь, адже інколи можна бачитись з людиною раз у місяць, якщо й не рідше, триматись за щоденні дзвінки як за останню волосинку, і почуватись щасливим від того, що він(вона) запевнив тебе по телефону, що день пройшов добре, і відчувати те, чого, як би не намагався, проте ніяк не відчуєш, маючи часті зустрічі чи навіть фізичну близькість.

Автор: учениця 11 класу,

редактор журналістського клубу,

Марія Завербна

Кiлькiсть переглядiв: 83

Коментарi