Поетична кав'ярня

За синьою вуаллю небокраю

Ховаються ніким незвідані світи...

Твою любов я більше не шукаю,

Мене лишень надія змушує плисти.

Іти туди, де тонуть навіть каравели,

Де точиться запеклий морський бій,

Де адмірали суденця привели,

І час від часу берег гупає прибій.

Не можна все життя чекати штилю,

Протрібно й проти течії плисти,

Бо навіть якщо пройдеш зайву милю,

Ти зможеш безліч досвіду знайти...

І навіть якщо здійметься абрего

І буде надзвичайно сильний шквал,

Не переймайся з приводу ти сего,

Без зайвих роздумів ставай ти за штурвал...

Ти швартування не чекай легкого,

Дарма ти не міркуй про аванпорт,

У тебе плавання ще не було такого,

Де галювання, нема бухт і повен порт...

На абордаж не піду я з тобою,

Не буду більше долі я рабом,

Вже краще в невідомість потечу рікою,

Вже краще стану соляним стовпом!

ВІКТОРІЯ СЕМЕНИНА

Кiлькiсть переглядiв: 72

Коментарi