З Україною в серці

97 років вашої жертви, вічність нашої пам’яті та любові…

/Files/images/крути.jpg

Україна… ми гордо промовляємо це слово і для нас це не просто кілька складів і 7 букв. Кожну з них ми вимовляємо з любов’ю та величезною повагою. Ми повинні пам’ятати: щоб не сталося ми один народ, одна нація, одна держава. Кожна сім’я, родина, рід зберігають свою дорогоцінну і неповторну історію в її первозданному вигляді, не викривленому і не заплямованому. Вона передається від батька до сина, від матері до доньки, з покоління в покоління, аби ми пам’ятали хто ми, де зростали і за що боролись.

Двадцять чотири роки…двадцять чотири роки Україна сама творить свою історію. Уже більше двох десятиліть наш народ самостійно будує фундамент і зводить стіни міцної, надійної фортеці, фортеці під назвою ДЕРЖАВА. З часу занепаду Київської РусіУкраїна перебувала під владою Польщі, Литви, Австрії, Німеччини, Росії, але хай би що там не було, українці вірили, що зовсім скоро настане їхня доба і впевнено йшли до своєї мети. Кожен з них знав, вільна країна - означає вільне життя.

29 грудня 1918 року…цей день став фатальним для українського народу, проте показав радянській владі, що ми не готові здатись і вперто будемо йти до досягнення своїх цілей. Коли до української залізниці поблизу станції Крути наблизилось більшовицьке військо, котре налічувало більше 5 тис. солдат, на захист кордону стали студенти та гімназисти 1-ї Київської юнацької школи ім. .Б.Хмельницького, Українського національного університету, Університету Св. Володимира та українських гімназій. У їхньому розпорядженні було лише 16 кулеметів та бронепотяг.

Ця ніч навічно викарбувалась у пам’яті українців. Жертвами пали 250 бійців. Із них 80 із студентської сотні, котра перебувала найближче до станції. Командуючий більшовиками жорстоко помстився за втрати своєї армії розстрілом полонених юнаків, котрі помирали з словами українського гімну на устах.

27 розстріляних, 12 вбитих у бою, 35-40 поранених, 7 полонених – страшні та жахаючі цифри і сьогодні лишаються символом жертовності і патріотизму української нації .

Тож давайте у цей день вшануємо пам'ять тих, хто згинув під колесами страшної, безжальної, комуністичної машини.Пам’ятаймо: сила народу – в його єдності, і тільки разом ми спроможні щось змінити.

Автор: Якубець Надія, керівник Євроклубу

Кiлькiсть переглядiв: 20

Коментарi