Поетична кав'ярня

Звернення до росіянина

(відповідь на вірш Л. Корнилова)

Ти називав мене сестрою
І казав, що прийде весна...
Говорив, що вкриєш собою
Хоч яка б небезпека була.

А я вірила кожному слову,
Що ти дружньо так шепотів.
Я від слів твоїх часом втрачала мову,
Так чудово говорить ти умів.

То чому тепер ти вдираєшся
Із своїми військами до нас?
Чому сестри ти своєї цураєшся?
Що ж так сильно роз'єднує нас?

Ти називав: моя україночка,
Обіцяв захистити мене...
То чому зараз я чужиночка?
І коли ця напруга мине?

Лиш тому, що зустріть не схотіла я
Російську весну твою?
Лиш тому, що зустріти зуміла я
Весну українську, свою?...

Ти задумайся,хоч на хвилиночку...
Чому так зненавидів мене?
Чом не любиш більш україночку?
І за що проклинаєш мене?

Лиш тому,що люблю Україну я?
Це ж рідна моя земля.
Зрозумій, вона —Батьківщина моя
Я без неї вже буду не я.

Вікторія Семенина

Коментарi