ПОЕТИЧНА КАВ'ЯРНЯ

Асоціативний етюд за творчістю М. Вороного "Блакитна панна"

Стояла я і слухала весну

Прийшла весна із кобзою в руках. Співуча і весела. Повіяла вона на дерева та кущі зеленим тихим вітерцем і заспівала. Вона співала про щастя і радість, про духмяний вітер, трави і квіти. Вона співала тисячами струмків, щебетом ластівок, тьохканням солов'їв, куванням зозулі, шелестом дерев і трав, дзижчанням бджілок.

Весна − особлива пора. Це не просто оновлення і пробудження. Це передчуття чогось нового, передчуття руху, це торжество життя.

А небо було блакитне-блакитне, високе й безмежно-прозоре, вражало свіжістю і яскравістю кольорів. Здавалось, що в повітряному просторі звучала вишукано-елегантна й благородна музика. То "блакитна панна" розкидала свої голубі стрічки над квітучими садами, лісами і зеленими полями.

Ось пролетіла ластівка. Вона тріпоче крилами, як рушниками. Пташка теж радіє чарівниці. Птахи щебечуть так, ніби вихваляються один перед одним чарівністю і діапазоном своїх голосів. Їхній спів налаштовував на святковий і разом з тим трішки піднесено-хвилюючий лад. Але це хвилювання приємне, воно бадьорить.

А весна має крилами ще голосніше і голосніше. І все ожило і зацвіло яблунево-вишневим цвітом. Тихо шуміли гаї, а мені було радісно і хотілося співати пісню весни-чарівниці.

ДІАНА КОВАЛЬ

Коментарi