Моя країна - Україна

Пом'янімо мільйоннії жертви,

Які голодомором винищив кат.

В тридцять третьому році, що вмерли

І лишились лежать коло хат.

День пам'яті жертв голодомору - щорічний національний пам'ятний день в Україні, який припадає на четверту суботу листопада. 24 країни світу офіційно визнали голодомор геноцидом українського народу.

За офіційними даними, протягом 1932-1933 рр. загинуло близько 9 мільйонів населення, за неофіційними - до 13 мільйонів мешканців країни.

1933-й рік... Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої та найблагодатнішої землі. Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому серці цивілізованої Європи - в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!

Ці питання протягом десятиліть тривожили світову громадськість. Нині ми знаємо, що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна - задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос. Війна - щоб зруйнувати віковічні засади народної моралі, витруїти в серцях людяність. І натомість посіяти в душах страх, жорстокість, підозрілість і неміч духовну. Вісім мільйонів зморених голодом дітей України - ось наслідки цієї війни.

1933-й рік... А чи була того року весна?Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами солов'ї? Ніхто того не пам'ятає , сьогодні пам'ятають інше. На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад - вперед, скільки сидить, стільки гойдається. І безконечна одна пісняна півголосом: "Їсти, їсти, їсти...". Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так, у простір, у світ: "Їсти, їсти, їсти...".

Щороку кожної четвертої суботи листопада о 16.00 оголошують загальнонаціональну хвилину мовчання, після чого відбувається акція "Запали свічку". Їм - неоплаканим і невідспіваним, їм - похованим у спільних могильниках. Похованим без труни та молитви, позбавленим могили та шани. Всі охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам.

Нехай у кожній сім'ї українській завжди буде хліб і до хліба, та ніколи не повториться трагедія 1932-1933 років.

Автор:Руслана Банадига

Коментарi