Гімназійний щоденник

Свято спогадів та вражень

Напевне, для кожного навчального закладу є невід'ємною частиною святкування Дня зустрічі випускників. Цьогорічне свято, яке відбулось у суботу, 1 лютого 2014 року, було особливим, оскільки приурочене ще й двадцятиріччю нашої гімназії. На вечір зустрічі випускників були запрошені всі випуски, починаючи з 1996-го року.

Вечір організовували учні 11 класу, звісно ж, допомагали їм вчителі. Об'єднавши зусилля, вони змогли зробити чудове свято, спогади про яке ще довго викликатимуть усмішку в усіх присутніх того дня у залі.

Дійство відбувалось у спортивному залі. Запрошені оцінили цікаве та оригінальне оформлення: для кожного випуску був призначений окремий стіл, особливу атмосферу створювали свічки на кожному столі. Відкрила вечір директор гімназії, Ковбасюк Ярослава Ярославівна. Заступник директора з навчальної роботи, Ольга Григорівна Борисюк, також була запрошена до слова. Вона є однією з тих небагатьох вчителів, які працюють у гімназії ще з дня її створення, а тому всім було неймовірно цікаво послухати її розповідь-екскурс про те, як розвивався наш навчальний заклад.

Одинадцятикласники підготували святкову програму. Як зазначила Ярослава Ярославівна, програма повинна була б бути ще пишнішою та більш святковою, але ми відмовились від всіх першочергових планів, оскільки, враховуючи ситуацію в країні, траур у пам'ять загиблим героям в Києві, ми не можемо повністю радіти. Тому програма була насичена виключно піснями ліричного характеру: у виконанні учениць 11 класу прозвучали пісні «Вчителі» та «Дякуємо тобі, рідна школо», Леся Голояд виконала для присутніх пісню «Троянда-ружа». Чарівний спів та щирі почуття,які дівчата старались донести, нікого не залишили байдужим.

Для випускників, які цього вечора святкували 15 років закінчення гімназії, ми підготували невеличкий конкурс, усі ювілейні випуски мали слово, і їм було що сказати, адже, як зазначили самі винуватці свята, за цей період часу змінилось у їхньому житті чимало. Згодом до мікрофона були запрошені усі охочі висловитись, поділитись враженнями, побажати найкращого гімназії. Так багато думок прозвучало у цей вечір, так багато усмішок, викликаних приємною ностальгією, з'явилось на обличчях гостей та вчителів!

Присутні також мали можливість станцювати вальс разом із вчителями, один з одним. Вечір закінчився спільним побажанням многих літ. Співали всі: учні, випускники, вчителі – і всім так хотілось продовжити цей вечір спогадів та вражень. Розмови між колишніми гімназистами та вчителями тривали ще довго по закінченню вечора. Очевидно, кілька годин – це не так вже й багато, аби описати повністю все, що відбулось у твоєму житті за багато років.

Чи варто казати, що вечір прийшов на ура? Думаю, найкращою оцінкою є те, скільки приємних відгуків ми почули від випускників. Ми були дійсно раді бачити, що нам вдалось бодай на дві години зробити свято для своїх попередників.

Редактор журналістського клубу

гімназії ім.Романа Завадовича

Марія Завербна

Коментарi