Героїчне і трагічне в історії становлення Української держави

Який колись страшний був час,
Яка була страшна хвилина,
Як мати, плачучи, між трупами
Шукала свого сина.
Таких синів було багато,
І мати була не одна.
Героїв вірних України
Сира сховала всіх земля.
Нечиста сила — орда дика
Забрала молоде життя.
Навік ми будем пам’ятати
Героїв Крутів, їх буття.
Лиш тільки хрест на їх могилі
І синьо-жовтий прапор майорить:
Там цвіт прекрасний України
Довічним сном калинно спить.

Чи потрібні нашій країні герої? Як відомо: “Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Саме тому ми повинні знати історію. А наша історія вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами, якому в цьому році виповнюється 96 років. Ця битва є однією із героїчних і трагічних сторінок становлення Української держави яка – 29 січня 1918 року. У битві під Крутами Українську Народну Республіку (УНР) від навали більшовиків (6.000 балтійських матросів та інших досвідчених вояків) захищали понад 500 вояків Української Центральної Ради (переважно юнаків Київської Військової Школи ім. гетьмана Богдана Хмельницького) та більше сотні студентів Січового Куреня. Сили були нерівними, але молоді захисники Української держави мужньо стояли на передових її рубежах до останнього подиху.
Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. Тривалий час у загибелі студентів звинувачувалося керівництво українських Збройних сил, яке нібито кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося направити частину Гайдамацького кошу Слобідської України на чолі з С. Петлюрою, але в ніч на 16.1.1918 розпочався більшовицький заколот у Києві й довелося знімати війська з фронту.
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. За рішенням УЦР 18.1918 тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на Аскольдовій могилі.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучеників українців,
Славних, молодих…
Павло Тичина “Пам'яті тридцяти”

Автор: Яворівська Мар’яна

Коментарi