Україна – християнська держава. Зерно Христової науки, впавши колись у добрий грунт, зародило стільки мужності, терпіння, добра і любові, що їх вистачило ось уже більше чим на два тисячоліття,— і вистачить до кінця віку.

Минуло понад 900 років,як князь Ярослав Мудрий віддав наш народ і нашу Батьківщину під опіку Богородиці. Всіх чудес Божої Матері,які відтоді сталися на українській землі,не злічити. Вона рятувала і тепер рятує тих,що моляться перед Її іконами і просять порятунку, розради й утіхи.
21 вересня ми відзначаємо Різдво Пресвятої Богородиці. Другу Пречисту ще називають “осениною”, адже, за народним календарем, цього дня настає осінь. Під цю пору зазвичай холоднішає, дні стають похмурими. Тому й кажуть: «Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста,

прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста». Або ж, «Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо».

27 вересня ми святкуємо Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста Господнього. Це свято належить до 12 великих празникiв, якi святкує християнська Церква. Цього дня у церквах правиться особлива свята лiтургiя. Посеред церкви виставляють хрест, якому впродовж служби

поклоняються парафiяни зi словами "Христу Твоєму поклоняємося, Владико, i святе Воскресiння твоє славимо". Такий хрест люди прикрашають осiннiми квiтами, висловлюючи свою пошану. У цей день треба багато часу присвятити молитвi та поклонам до Чесного Життєдайного Хреста. Вiрнi мусять розумiти, що цей празник на чiльному мiсцi серед християнських свят.А ще українцi здавна вiрили, що цього дня закривається земля . Усi плазуни до Воздвиження поспiшають сховатися у свої нори. Тому не слiд ходити тiєї днини до лiсу, де змiї i вужi клубляться. Надвечiр на це свято плазуни ховаються у землю i не з'являтимуться вже до Благовiщення (7 квiтня). Також у народi кажуть, що до 27 вересня треба прибрати весь урожай з поля - викопати картоплю, зiбрати кукурудзу та всi фрукти, посадити дерева. Пiсля Воздвиження починається справжня осiнь.

30 вересня християни відзначають ще одне величне свято-День Мучениць Віри,Надії,Любові та їхньої матері Софії. Всі четверо сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим в Нього. Вони зараховані Церквою до святих. Постраждали в 137 році. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другій, Надії, - 10, а молодшій, Любові, - лише 9 років.

Українці — народ споконвіку християнський. Це засвідчено літописами, численними храмами і, що найголовніше — високим і незборимим християнським духом, який зберіг український народ як єдине ціле в усій його неповторності, зберіг на роздоріжжі європейських і азійських шляхів .

Автор: Діана Коваль