Поетична кав'ярня

Ми друзі...Я знаю це напевно

Ми друзі… Я знаю це напевно.

Стежки моїх ілюзій…Це все уже даремно,

І байдуже, що завжди ти кажеш, що ми ближче,

Слова летять високо, та вчинки наші нижче…

Живуть отак мільйони з мільярдів поселенців,

Та все одно з тобою ми - двоє відторженців.

На серці в мене туга, та на обличчі радість…

Така моя натура, у цьому моя гордість.

І хоч страждаю сильно, про це ніхто не знає,

Лише в холоднім гаї вітер про це співає.

Тепер перед очима в мене сумні картини,

Ніхто не розуміє моєї самотини…

Що в серці є у тебе, мені ти не говориш,

Можливо, і ти також свої картини твориш.

Життя таке складне, таке незрозуміле,

І почуття моє таке ще неуміле…

Напевно, я тоді би краще промовчала,

Даремно я тобі усе це розказала.

Напевно, я складна і дуже сильна жінка,

Та для любові я всього лише пір’їнка…

Ти відчуваєш це, напевно… Безнадійно

Чекаю твоїх слів… Не скажеш, безсумнівно…

Вікторія Семенина

Коментарi