Проба пера

Усі шукають філософський камінь

Ніч. Темнота. Повітря таке ввічливе та тепле, і чимось пахне. Хтось каже, що це Рольфор, а як на Мене, то тхне відчаєм та горем. Чому тут усі такі черстві та безсердечні? Невже усе так плачевно? Усі шукають філософський камінь, думаючи, що в ньому незвідане багатство та слава. А на Мою думку, його уже знайшли. І це - любов. Адже саме вона сповнює душу відчуттям потрібності та вартості .

Кожного ранку, прокинувшись, Я відчуваю, що настій людяності збільшився на 10 градусів... Лишень подумати: ще кілька таких ранків і ця людяність виставить Мене за поріг. А спричинена вона чим? Ну, звісно, коханням. Що це таке, ти питаєш? Хм, як пояснити незвичайне, неймовірне? Уяви собі щось таке, що ти вважаєш найпрекраснішим у світі, та помнож це на 99. Кохання - надзвичайна річ, що інколи лякає своєю ідеальністю. І навіть сварки - невід'ємна частина цієі ідиліі. Для медиків кохання та божевілля - синоніми. Тому впевнено можу сказати: «Я – божевільна».

Мабуть, Він не почує цього щиросердного каяття: " Все масло в Мені вигоріло. Навпроти Вас лампада на пустій стіні, що Ви ж погасили, де колись... Прощайте". А чому Я звертаюсь до Нього на Ви? Можливо, Мене притягує той час, коли обрану людину возвеличували та боготворили. А зараз все змінилось. На жаль, не в вірному напрямку.

Я іду навпростець до свого ідеалу кохання, незважаючи на натовп, що швидким кроком рветься до сьогоднішніх нововведень. Кажуть, що ідеалів не існує, а чому ж? Вони є. Лишень варто визначити власний ідеал, а не гнатись за чужими уявленнями.

Світлана Постоловська

Коментарi